в означеннях
Тлумачення, значення слова «чаклун»:

ЧАКЛУ́Н, а, чол.

1. заст. Людина, яка займається чаклунством. В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (Михайло Стельмах, II, 1962, 259);  * У порівняннях. Петро Іванович говорив про себе, а людям, здавалося, що він, як той чаклун, зумів відгадати їхні помисли і говорить про них (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 203);
//  нар.-поет. Казковий персонаж, який впливає магічними діями на природу й людей; чарівник. Раз у раз пригадувалося їй чудове «Лебедине озеро» і красуня-дівчина, яку злий чаклун перетворив на лебедя (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 78); — Бачать втікачі, що води в морі стало вдвоє менше, і почали благати чаклуна, що пролітав на чарівному килимі: — Врятуй нас, великий чарівнику. Віддячимо тобі вдесятеро (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 28).

2. перен., розм. Людина, яка робить все надзвичайно вміло, вправно. Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Юрій Яновський, V, 1959, 119); Лікар в очах хворої людини — добрий чаклун, який знав і що болить, і чому болить, і чим можна зарадити лихові (Вечірній Київ, 26.XII 1968, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 266.

Коментарі (0)