ЧАЛАП, ЧАЛАП-ЧАЛАП, присудк. сл., розм. Уживається за знач. чалапати і чалапнути. На тракті болото по кістки, рідке і чорне, як смола, а він чалап-чалап то на один край вулиці, то на другий (Іван Франко, IV, 1950, 335).
ЧАЛАП, ЧАЛАП-ЧАЛАП, присудк. сл., розм. Уживається за знач. чалапати і чалапнути. На тракті болото по кістки, рідке і чорне, як смола, а він чалап-чалап то на один край вулиці, то на другий (Іван Франко, IV, 1950, 335).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 266.