ЧАЛА́ПКАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням чалапкати і звуки, утворювані цією дією. Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (Іван Франко, I, 1955, 142); Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лиш чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій землі та свистяче дихання (Павло Загребельний, Диво, 1968, 152).