в означеннях
Тлумачення, значення слова «чарівний»:

ЧАРІВНИ́Й, а, е.

1. заст. Який має магічну силу, є чарами (у 1, 2 знач.). Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Леся Українка, I, 1951, 409); Чаклувала баба, готувала воду.. чарівну. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177); — Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 180);
//  Наділений незвичайною силою впливу на природу і хід подій. Володимир не відповів нічого, лише вибрав місце для палацу, поклав яблуко на землю і чарівним прутиком постукав. Помалу, помалу — із яблука виріс діамантовий палац (Три золоті слова, 1968, 51); Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки, — все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини (Леся Українка, III, 1952, 521); Жайсак сяяв. Йому здавалося, що малюнок — це чарівний талісман, який допоможе йому одружитися з Кульжан всупереч усім перешкодам, всупереч злій долі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 183);
//  Який має великий вплив на свідомість людини, на розвиток її мислення. Фантазіє! Ти — сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Збудила мертвих з вічного їх сна [сну] (Леся Українка, I, 1951, 49).
 Чарівна казка — казка, в якій дія розгортається за допомогою магічних засобів чи чарівників. Настя щільно притулилася до нього і дивилася йому просто у вічі, як дитина, якій розповідають чарівну казку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 70); Чарівна паличка див. паличка.
Чарівний ліхтар, заст. — пристрій, який використовували для показу на екрані зображень, зроблених на склі; проекційний ліхтар. Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось. Деякі топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (Степан Васильченко, I, 1959, 87).
Неначе (наче і т. ін.) від помаху (за помахом) чарівного жезла див. жезл; Неначе (наче і т. ін.) за помахом чарівної палички — те саме, що Неначе від помаху чарівного жезла (див. жезл). В цьому царстві мрії і зречевленої фантазії, в яке вона потрапила так несподівано легко, ніби за помахом чарівної палички, не все виявилось таким легким, простим і сонячним, як здавалось (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 95).

2. перен. Надзвичайно, дуже гарний; чудовий. Тут місячні ночі чарівні, ще кращі, ніж в Криму (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 331); Гай чарівний, ніби променем всипаний. Чи загадався, чи спить (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 173); У вузенькій напівзабутій вуличці, що йшла від луків, на нього зеленим дощем спадала молоденька листва плакучих верб, але ні вона, ні чарівна, як намальована, вуличка не розвеселили парубка (Михайло Стельмах, II, 1962, 338);
//  Який має надзвичайні цілющі властивості. Маруся літала на проталих стежечках, весело поплюскуючи гарними своїми чобітками. Зупиниться на хвильку, набере повні груди гірського чарівного повітря — і мов крила від того виростають! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 23);
//  Незвичайний, дивний, загадковий у своєму вияві. Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (Іван Франко, XIII, 1954, 222); Приколисаний чарівною тишею, свіжістю води і лугу, Тимко був настроєний на думи і згадував тепер тільки те, що було близько його серцю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 253); Що то за сон був, чарівний, незабутній! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 22);
//  Який захоплює неповторною красою. Перед ним красні мрії снуються легенько, Невиразні, але чарівнії (Леся Українка, I, 1951, 341); Починаються місячні ночі — час безумства природи на Капрі. Кажуть, що це чарівна картина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327);
//  Який приваблює своєю зовнішністю або внутрішнім, духовним світом; надзвичайно вродливий. Бажав би я, мій рідний краю, ..Щоб велич простого народа [народу] Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі (Павло Грабовський, I, 1959, 78); Чарівні були обличчя [дам], Тільки трошки безсоромні (Леся Українка, IV, 1954, 171); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі, із тисячею найрозмаїтших отих своїх витівок (Гнат Хоткевич, II, 1966, 153); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 28); І збентежений Плачинда замовкає. Йому б хотілося, щоб така, з чарівними слов'янськими рисами обличчя, дівчина соромилась, паленіла і мовчала перед ним — це справжній тип української молодої (Михайло Стельмах, I, 1962, 326);
//  Дуже приємний, зворушливий. Вона попросила розказати що-небудь про Радянський Союз. — Я ж про нього нічого, зовсім нічого не знаю, — з чарівною одвертістю призналася вона (Вадим Собко, Граніт, 1937, 133); — А тобі чого тут треба? — Працювати, — сказав він коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир-механік пом'якшав (Іван Багмут, Опов., 1959, 95);
//  Неповторний своєю мелодійністю, красою. Соловейки ж ті маленькі Були ніби нам раденькі: Чарівними голосами Щебетали мов із нами (Іван Манжура, Тв., 1955, 47); Кряж поклав ножа, витер рукавом сопілку і заграв. Просто дивно, як можуть линути такі чарівні звуки з дерев'яної палички (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 222); І вже не Тетяна, а його молода красуня мати співала йому чарівних пісень (Олександр Довженко, I, 1958, 314);
//  Який має велику естетичну силу впливу (про мистецтво). Кликали читати і в хати.. Запрошували і слухали до півнів. Ото так упадали розбуркані люди біля вогненного «Заповіту» і чарівного «Сорочинського ярмарку» (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 92); Він [Т. Г. Шевченко] захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лермонтова, насолоджуючись їх музикою, і стискав кулаки, пригадуючи трагічний кінець поета (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 235); Шевченко ніколи й нічого не перекладав. Проте він віддав своє вогненне, своє чарівне перо двом уривкам із «Слова» (Максим Рильський, III, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 269.

Коментарі (0)