в означеннях
Тлумачення, значення слова «чарка»:

ЧА́РКА, и, жін.

1. заст. Велика (перев. скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих. Посуда була [у запорожців] вся дерев'яна: і чарки, й коряки — усе з дерева (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148); Ой, попович молоденький Книжки не читає: У шинкарки мед із чарки Звечора кружає (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 479); Іфігенія тим часом бере велику чарку в одної з дівчат і фіал у другої, третя дівчина наливає їй в чарку вино (Леся Українка, I, 1951, 154).
Переповнити чарку [терпіння] див. переповняти; Чарка [терпіння] переповнилася див. переповнятися.

2. Невелика посудина для пиття вина та спиртних, напоїв. Левицький розливав по чарках настояну на кмині й анісі горілку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 43); Він вийняв з чемодана пластмасові чарки, швидко й вправно налив у них пурпурове вино (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 186);  * Образно. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного, хочеться пити з повної чарки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435);
//  Кількість напою, що вміщується в такій посудині. Великі слова — святі слова, а ви тільки хлиснули за їх. За такі речі по відрові, а не по чарці (Панас Мирний, III, 1954, 289); Побалакаєш, вип'єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451); Випита чарка ще дзвеніла в голові (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 218); В йому [курені] ми простяглися, Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Максим Рильський, I, 1960, 170); — Вам треба випити, Андрію, — сказала Ольга, — ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 69);
//  Товариська зустріч, вечірка, де пригощають вином, спиртними напоями. Сіра біднота, вдови і сироти говорили йому добрі слова, бажали здоров'я і стиха запрошували сьогодні ж увечері на чарку (Михайло Стельмах, II, 1962, 135);
//  Заздоровна чара, що здебільшого супроводжується тостом. Лошаков перший підняв чарку, за земство, за земських робітників (Панас Мирний, III, 1954, 288); За край, де світ узріли ми, Зазнали щастя змалку, Покоштували втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! (Павло Грабовський, I, 1959, 275);
//  Те, що п'ють (вино та спиртні напої). Один голова одного колгоспу.. на Новий рік чекав з охотою, з радістю, з гускою, з пирогами, з холодцем, з чаркою (Остап Вишня, I, 1956, 393); — Оце і все, пане? — Оце і все, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров'я (Михайло Стельмах, I, 1962, 44);
//  Те саме, що пияцтво. Скоріше б позбутися цього захисника, який носить в душі, напевне, тільки два почуття: пристрасть до чарки й гиденької помсти, — хоче, щоб усі люди мали погану хворобу (Михайло Стельмах, I, 1962, 640).
Глушити чарку за чаркою див. глушити; Заглядати в чарку див. заглядати; Зазирати в чарку див. зазирати; Затоплювати (затопляти, затопити) розум (лихо, горе, сум і т. ін.) у чарці див. затоплювати 2; За чаркою — п'ючи алкогольні напої. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Його скрізь по селу знали як чоловіка письменного.. А на язик собі вдався балакучий, а надто за чаркою... (Панас Мирний, I, 1949, 257); Здіймати (здійняти) чарку див. здіймати; З чаркою не розминатися — пити, пиячити без упину. [Наталя:] На й грошей (Дає). Пошли вартового купити горілки... Обидва з чаркою не розминаються... Хай нап'ються, поки поснуть, тоді я прийду... (Борис Грінченко, II, 1963, 562); Не пішла чарка до рота див. піти; Перехиляти (перехилити) чарку див. перехиляти; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) чарку див. піднімати; Підносити (піднести) чарку див. підносити; Під чаркою [бути] — бути в стані незначного сп'яніння. Він був вже трохи під чаркою (Нечуй-Левицький, V, 1966, 190); [Орлов:] Ми — солдати, і співаємо всіляких пісень, особливо під чаркою (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 6); — Тільки не думайте, що я під чаркою. Ані-ні! Ось давай дихну... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 388); По чарці [пити, випити і т. ін.] — пити алкогольні напої з ким-небудь. — Тепереньки можна й по чарці, — сказав пан Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 414); Вип'ємо, діду, по чарці, чи що (Юрій Яновський, II, 1958, 187); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці І закусити щукою (Максим Рильський, III, 1961, 299); По чарці дати (піднести і т. ін.) кому — почастувати вином, спиртними напоями кого-небудь. — Ну, давай лиш нам, нене, по чарці, то, може, повеселішаємо (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 133); Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю, — так що ж? — Таточку мій ріднесенький! я їм, — каже, — піднесу по чарці! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); Чарка за чаркою — уживається для того, щоб наголосити, що хтось дуже багато п'є спиртних напоїв, що пиятика, бенкетування саме в розпалі. Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Панас Мирний, I, 1949, 399); Семен пив чарку за чаркою, Корній не відставав (Леся Українка, III, 1952, 561); Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п'яніючи, чарку за чаркою, просторікує (Олесь Гончар, I, 1959, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 271.

Коментарі (0)