в означеннях
Тлумачення, значення слова «чарувати»:

ЧАРУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех.

1. заст. Діяти, впливати на когось, щось чарами (у 1, 2 знач.); чаклувати. Питаються циганочки — Де зілля копати, Питаються — як тим зіллям Хлопців чарувати (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 91); Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); Шепче [відьма] тонкими губами Раз у раз, але без гуку. Певне, то вона чарує, Щоб вдалися добрі кулі (Леся Українка, IV, 1954, 168);  * Образно. Сон, як добра мати, чарував усе чарівничим спокоєм, прикривав стиха темним пологом (Панас Мирний, I, 1954, 330).
Чарами чарувати; Чари чарувати див. чари.

2. перен. Захоплювати, вражати кого-небудь чарами (у 3 знач.). А захід палає. Де, на якій планеті будуть ще оці грандіозні фрески неба? Де ще чаруватимуть людину оці могутні заходи степові? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 122); Ніч справді чарувала своєю красою (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 152); В залі, що чарувала простотою свого розкішного убранства, були вже деякі гості (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 181); Ходили всі за Павлом, мов закохані, бо чарував він кожного своїм безтурботним сміхом, веселими золотаво-зеленими очима, жартом, задумливою піснею (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 9); Чорні високі брови та веселі очі чарували всіх (Нечуй-Левицький, II, 1956, 36); І ви, кобзарі голосні, співаки пророчого слова! Дайте мені того живого вогню, що ним ви пропікаєте людські душі, чаруєте серце й здіймаєте цілий рій думок та гадок (Панас Мирний, IV, 1955, 315); Родивсь [Сметана], як Моцарт, — з музикою в серці І в пальцях. ще з дитинства послухняних. Іще хлоп'ятком бувши, чарував Пражан вибагливих своєю грою (Максим Рильський, II, 1960, 289); — Я — українець. З юних літ Мене пісень навчила мати, Які чарують цілий світ! З них народився «Заповіт», Що закликав кайдани рвати! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 8).
Чарувати зір (погляд, очі) — приваблювати погляд красотою, барвами тощо. [Горнов:] Що ніч! День, по-моєму, кращий. Та то ж куди не споглянеш, скрізь чарує і закохує-тобі очі розкішна природа (Марко Кропивницький, I, 1958, 391); Я слухаю тебе. Невимушена мова Ще віє юністю. У красоті земній Ти замилований. Чарують погляд твій Струнка Аляб'єва і ніжна Гончарова (Микола Зеров, Вибр., 1966, 395); Пісня не одна хай летить до зір! Інша далина мій чарує зір... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 273.

Коментарі (0)