в означеннях
Тлумачення, значення слова «чари»:

ЧАРИ, ів, мн.

1. заст. За старовинними марновірними уявленнями — магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі — жмутки, мішечки, пакетики і т. ін.). Не поможуть і чари, як хто кому не до пари (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 111); Ми його [капшучок] кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари (Словник Грінченка); Та вийняла [Маруся] з-за пазухи Циганчині чари, Та скликала річчю-словом Із трьох країв хмари (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 93); — Дитино моя, Олесю! схаменись! ..Що се ти задумала! Та се тобі якісь чари давано! (Марко Вовчок, I, 1955, 22); [Морозиха:] Чого чарами не зробиш?.. На світі усяке є зілля — і до отрути, і до любощів... (Марко Кропивницький, I, 1958, 76);  * Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої у зброю (Леся Українка, I, 1951, 48);  * У порівняннях. А молода? мабуть, без пара Судилось господом зносить Красу і молодость [молодість]... Мов чари, Розсипалось та розлилось (Тарас Шевченко, II, 1963, 115).

2. заст. Магічні дії та прийоми з використанням таких засобів; чаклунство. Якби я справді була відьма, я б передніше за все показала тобі, Парасю, свої чари коло твоїх воріт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 17); І бачив я, як люди вірять в сни, В приміти, в добрі й злії дні, у вплив Планет і зір, у чари і закляття (Іван Франко, XIII, 1954, 192); [Прісцілла:] Засуджено недавно Християнку, неначебто за чари, до спаління, а чоловік її зоставсь безпечний (Леся Українка, II, 1951, 378);
//  Вплив цих дій. — Я зараз розіб'ю ті чари ік чортовій матері і приверну твого Якова знов до тебе! (Олекса Стороженко, I, 1957, 24);
//  Магічні властивості предметів, явищ, людей. — Я дам тобі тим часом цю скрипку, але від тебе залежить, щоб вона залишилася чарівною: її чари гинуть, коли на ній перестають грати (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 37).
Ніби (немов) чарами — несподівано, як буває у казках; за викликом чарівника, під дією магічних засобів. Одно слово генія, кинуте в мелодію, — і ніби чарами розгорнулась передо мною картина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); З'явився наш вельможний господар з військовою і королівською грамотою, і немов чарами виросли замки, споруди, містечка (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 96); Чари діяти (чарувати, творити і т. ін.); Чарами чарувати: а) впливати на кого-небудь магічними засобами; чарувати. І на могилі серед поля. Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила. І колихала, і співала, І чари діяла... (Тарас Шевченко, II, 1953, 284); — Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала... (Марко Вовчок, I, 1955, 220); Чи вона на мене чари насилає, чи вона мені дання дала, щоб мене об'їдати та обпивати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 253); б) вабити, вражати кого-небудь чимсь незвичайним, красивим. А ранок у гаю і в полі творить чари (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 368); Хочеш знати, чим справді було те, що так колись пишно цвіло, що на серце наводило чари, світ вбирало в злотисті примари (Леся Українка, I, 1951, 201); Видно, й справді великими чарами уміє це дівча чарувати, коли вергло сего [сього] лютого пушкаря собі під ноги (Гнат Хоткевич, II, 1966, 101).

3. перен. Те, що захоплює, вражає кого-небудь (краса природи з усіма її виявами і т. ін.); чарівність. Овіяні чарами літньої ночі, заколисані любою розмовою, вони замовкли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? Отже, є в тобі таємні чари? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 377); Воно [село] тепер, прикривши чарами ночі свою бідненьку одіж, здається казковим (Михайло Стельмах, I, 1962, 274);
//  Зовнішня привабливість людини і її внутрішня, душевна краса. Довго він стояв над нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Панас Мирний, III, 1954, 80); Я не Петрарка — ти ж нова Лаура, Ти, може, краща, ніж вона була, Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура (Володимир Самійленко, I, 1958, 101); Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати. Такі люди мають у собі якісь особливі, внутрішні чари (Яків Баш, Проф. Буйно, 1946, 5);
//  Велика естетична впливова сила слова, мистецтва і т. ін. Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 367); Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 208); Мені згадується моє дитинство, довгі снігові ночі в селі на Полтавщині, чари страшних казок про подвиги богатирів, які не боялися ні чорта, ні вогню, ні розбійників (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 7); Тут щирим серцем, сповненим любові, він чари мови рідної вбирав (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 304).
Чари кохання (любові) — магічна сила кохання. Вся батарея знала, що жодна дівчина ще не обнімала, не цілувала Усмана — всі чари першого кохання для нього були попереду (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 5); Їм здавалося, що сором'язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м'яке серце чи не розуміється на чарах любові (Михайло Стельмах, I, 1962, 400).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 268.

Коментарі (0)