ЧА́ШКА, и, жін.
1. Невелика посудина (частіше з
вушком), перев. з фарфору, фаянсу, з якої п'ють чай, каву
та інші напої. Підвівши знічев'я голову, він побачив
вітрину з посудом. — А що якби купити їй, наприклад,
чашку?.. Що ж, се нічого! (Леся Українка, III, 1952, 485);
Разом з робітниками Баранівського фарфорового заводу
на Житомирщині було виготовлено сервізи, чашки та
інший посуд з нового високоякісного фарфору (Наука і життя,
8, 1960, 18);
// Кількість рідини, яку вміщає ця
посудина. Годують 3 рази в день: вранці 2 чашки какао,
або кави, або чаю, масло, мед (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).
2. Те саме, що чаша 2. Починає широко
застосовуватись [в Київській Русі].. також дерев'яний посуд,
різні чашки, ополоники, діжі для замішування тіста
тощо (Українські страви, 1957, 5); В білій капличці, де в
кам'яну чашку стікала чиста цілюща вода, рівно горіли,
мов золоті квіти, свічки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109);
// перен.,
зневажл., жарт. Людський череп. Уставай! та
золотую чашу Наливаймо радісним питвом, Доки чашка
голови твоєї Ще не повна цвіллю-порохном! (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 295).
3. бот. Віночок квітки подібної форми; чашечка (у 2 знач.). Інші цвіти соромливо стуляють свої чашки вдень, щоб сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх аж вечором (Іван Франко, IV, 1950, 354); В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять? (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 37).
4. анат. Надколінна кістка; чашечка (у 3 знач.).
З розваленою надвоє чашкою, весь .. об'юшений кров'ю, з
поламаними ребрами.., він схопиться, як демон
червоний, і знов, і знов кидається у бій (Гнат Хоткевич, II, 1966,
356).
▲ Надколінна чашка див. надколінний.
5. спец. Частина приладу або пристрою; деталь округлої форми. Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на які нанесено поділки в міліметрах (Фізична географія, 5, 1956, 84); Товстим ременем приперезавши себе до стовпа, він вилазив у степу до гулких проводів, працював плескачками біля порцелянових дзвінких чашок (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 92).
6. буд. Напівокругла виїмка на кінці бруса, в яку загонять край іншого бруса при зв'язуванні їх у вінець.