ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, чол., церк., розм. Те саме, що часослов. — Я вчився вдома в батька та в карапишанського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (Нечуй-Левицький, III, 1956, 51); В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Степан Васильченко, I, 1959, 149).