ЧАТО́ВИ́Й, а, е. Прикм. до чати;
// у знач. ім.
чатовий, вого, чол. Той, хто стоїть на чатах, вартує.
Чатовий став на вежу годину тому (Зінаїда Тулуб,
Людолови, II, 1957, 181); «Дім здоров'я» дерев'яний. Треба
берегтися вогню. Грицько ставив до нього варту,
говорив чатовому без жартів: — Зважай, коли хто
спалить цей дім у часи твоєї варти, тоді не гнівайся на
мене! (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 107).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 283.