в означеннях
Тлумачення, значення слова «чатувати»:

ЧАТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. і неперех., кого, що, біля кого — чого, над ким — чим. Охороняти когось або щось. Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 162); Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і — «подавай, хазяїн, гроші на лопаті...» (Олесь Гончар, II, 1959, 218);  * Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 209);
//  неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. — Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [запорожців] якраз поліг би головою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 87); Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз'їзди (Яків Качура, II, 1958, 415); Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159); Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (Валентин Бичко, Простота, 1963, 51);
//  Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за безперебійністю роботи тощо. Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить.. Він чатуватиме його сон (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 11); Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Лесь Мартович, Тв., 1954, 313); Коло турбіни чатував Василь Голоховський (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 65);  * У порівняннях. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам'яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 177);
//  Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін. Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 190).

2. неперех., на кого — що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось. Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 507); Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 65); Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Лукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89).

3. перех., на кого — що, кого, чого і без додатка, також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич. — Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам'ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 12); [Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку, — хоче вбити! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 211); Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (Іван Франко, X, 1954, 159); В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних — І поплавець пірнає, як живий (Максим Рильський, II, 1960, 120);  * Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 436);
//  перен. Чекати на когось, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін.). На мандрівників чатувала нова небезпека (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 34); Все ніби йшло як слід, проте Олів'єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 148).
 Чатувати на здобич — зачаївшись, підстерігати жертву. Слухняний човен понесе тебе [дорогий читачу] в безмежну річкову даль, туди, ..де хижі, ненажерливі риби піраньї чатують на свою здобич (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 3); Мишкують лиси, бродять вовки, на деревах позасідали і чатують на здобич сови (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 147).

4. перех. і без додатка, на що, також із спол. щоб, аби. Вичікувати, ждати слушного моменту, пори. Часом і він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Юджін гнав машину, партизани чатували біля дверцят, щоб косити серпами автоматних черг кожного, хто буде гнатися за ними (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 470);  * Образно. Сварка, притаєна в серці, лиш, чатувала на те, аби язик обізвався (Лесь Мартович, Тв., 1954, 352);
//  Чекати на кого-, що-небудь. — Я вже цілу годину чатую біля контори, — сказав Гаманюк, поцілувавши її руку, і Христя повірила (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 54); Тихий, всім задоволений, чатує Михайло на ранок — коли і звідкіля він прийде на сонний чорноморський берег? (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 111).

5. перех. і неперех., на що, за чим, також із спол. щоб, аби. Стежити за ким-, чим-небудь, за чиїмись або за своїми діями, мовою і т. ін.; пильнувати. Марі тривожно дослухалася, чатуючи на кожний підозрілий звук (Яків Качура, II, 1958, 347); Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 139); Хлопці пильно чатували, щоб не наскочити зненацька на якогось офіцера або шкільного чиновника (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 283.

Коментарі (0)