ЧЕБРЕЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до чебрець. Он цвіте левада, 1 чути гострий чебрецевий дух (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 122); П'янкий і духмяний полудень завис над лугами. Здається, що хтось над землею розвішав невидимі хмарини пахощів, а серед них владно й опукло тремтить чебрецевий настій і ніжний дух прив'ялої суниці (Михайло Стельмах, I, 1962, 523).