в означеннях
Тлумачення, значення слова «чечітка»:

ЧЕЧІ́ТКА, и, жін.

1. орн. Невеликий співучий птах родини в'юркових. На чужині ні дядька, ні тітки, Тілько в саду щебечуть чечітки (Павло Чубинський, V, 1874, 454); На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток — сіреньких пташок з червоним тім'ям (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 105);  * У порівняннях. Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом та й замовкне, та знову проведе... (Панас Мирний, I, 1954, 90).

2. Чіткий за ритмом танець з частим постукуванням підошви й каблука об підлогу; мелодія цього танцю. Ну, заграйте ж, заграйте чечітку, я новенькі підошви зіб'ю, причеплю на манишку лелітку — степову білу квітку мою! (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 13);  * Образно. Під попом заскрипів табурет, а довгі і тонкі, мов дешеві свічки, пальці, що досі втомлено лежали на колінах, заворушилися і затанцювали в нервовій чечітці (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 38); Серце билося несамовито, воно то майже замовкало, то зривалось у божевільну чечітку, але Комаренко зараз не звертав на нього уваги (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 127).
 Вибивати (вистукувати і т. ін.) чечітку — стукаючи, видавати звуки в ритмі, в такті мелодії чечітки; танцювати чечітку. Повною протилежністю Миті був Михайло Василенко, верткий, худорлявий хлопець із синіми очима, який навіть під час перерви залишався в класі й вибивав чечітку (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 41); Він поспішав. Треба було вчасно з'явитися на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала. Він нетерпляче вистукував черевиком дрібну чечітку (Олесь Донченко, II, 1956, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 320.

Коментарі (0)