Словник української мови

ЧЕКА́ННЯ, я, сер. Стан за значенням чекати. Вицвіли в матері очі від чекання [сина], сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 5); І безплескітне плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Григорій Епік, Тв., 1958, 579).
 Зал чекання — приміщення для пасажирів, які чекають приходу чи відходу поїзда, пароплава, літака і т. ін. Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній. Лише за одним столиком сидить молода.. дама, блондинка, з жовтим чемоданом коло стільця (Іван Кочерга, II, 1956, 236).