ЧЕКАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех., кого, чого, що,
на кого — що і без додатка. Перебувати де-небудь, щоб
побачити когось, зустрітися з кимсь; розраховувати
на появу, прихід кого-, чого-небудь; ждати. Олександра
давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 28); Я чекаю на тебе при каганці і співаю
(Василь Стефаник, Вибр., 1949, 196); Негаразд Ліля робить, що
мені не пише, я дуже чекаю на її лист (Леся Українка, V,
1956, 208); Ми чекаємо машину (Юрій Яновський, II, 1958,
75);
// Розраховувати на визначений, слушний момент
для здійснення чого-небудь. Явдоха була вже заручена
і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Панас Мирний, I,
1954, 61); Скільки він мріяв про цей момент, скільки
чекав цієї хвилини — хвилини повороту додому і першого
погляду на рідне місто (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950,
10); [Гавриїл:] Після того ж вечора мені не довго
довелося чекати нагоди, щоб довести отцю Олександерові,
що я вже став «розторопний» (Іван Микитенко, Кадильниця,
1959, 55).
♦ Чекати як бога див. бог; Чекати, як віл обуха
див. обух; Як манни небесної [з неба] чекати див. манна.
2. перех., кого, чого, на кого — що. Надіятися на
кого-, що-небудь, сподіватися чогось; ждати. Стоячи
на колінах, вона виливала їх [молитви] з повного серця
і все дивилась на о. Василя, наче чекала, що він забере
ті молитви й однесе до бога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327);
Чекав він звичайного казарменого трусу: чергового
офіцера по батальйону та двох унтерів, і поява
жандармського полковника вразила його і сказала йому все. Справа
складніша (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 502); Як і чекала
Олеся, Пронька незабаром відстав, але Павлик плив
поряд (Олесь Донченко, VI, 1957, 90); Коли життя ти не
учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме
прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961,
85);
// Ждати настання чогось, здійснення
передбачуваного. — Але чекають ще більших морозів. Що
робити? Як рятувати [сад]? (Олександр Довженко, I, 1958, 472).
3. тільки 3 ос., перех. і неперех. Бути приготовленим,
призначеним для когось, чогось. Є у нас м'які завої і
бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже
давно на вас чекає (Леся Українка, I, 1951, 433); Хазяїн збудив
Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий
і смачний сніданок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1954, 90); Вдома
Тамару чекала несподіванка. В коридорі до неї кинулась
Женя (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 112);
// Бути в
передчутті чого-небудь, ждати його. Все принишкло. Все
чекало грози (Олесь Донченко, VI, 1957, 80);
// Бути неминучим
для кого-небудь у майбутньому. [Люцій:] Ні,
справді, коли в чім винуватиш, то кажи. ..Адже ми вкупі
носимо кайдани, однакова всіх нас чекає доля... (Леся Українка,
II, 1951, 426); Черниш розсміявся: — Нам не треба
ворожити. Ми й так знаємо, що нас чекає попереду
(Олесь Гончар, III, 1959, 94).
4. перех. і неперех. Зволікати з чим-небудь, не діяти,
вагаючись. [Ленін:] Маркс і Енгельс вчили
пролетаріат — оборона є смерть збройного повстання. Чекати
не можна, бо можна загубити все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 195);
// Бути відставленим, перенесеним на якийсь час.
В свято, от як тепер, коли буркотлива мати поснула,
батько молиться, а робота чекає будня, дівчина не знає,
що з собою чинити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285);
// перев.
у формах наказ. сп. Несподівано обривати свої або чиїсь
дії, рухи, мову і т. ін., звертаючись до себе чи із
закликом до співрозмовника (співрозмовників). —
Чекайте, чекайте, що ж там робиться? — хотів
допитатись Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 190); — Чекай, хлопче,
а де ж твій тато? — спитав з високого коня білявий
улан (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 17);
// Погрозливе
звертання до кого-небудь. — Нема... Покинув... Через
Домніку покинув... Але чекай! Та що йому зробиш?..
Одружиться, а я... покинута, знеславлена... (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 248); — Чекайте, ми ще прийдемо, — хотілося
крикнути. — Відходимо ручаями, а сюди нас вернеться
море! (Олесь Гончар, II, 1959, 128).
♦ Чекати коло (з) моря погоди див. море.