ЧЕЛЕ́СТА, и, жін., муз. Пластинковий ударно-клавішний інструмент, який утворює ніжні звуки, схожі на дзвін. Вельми контрастною [у Четвертій симфонії Б. Лятошинського] є поява ліричної, задумливої теми — соло англійського ріжка, м'який, оксамитовий тембр якого гарно виділяється на фоні флажолетів, розділених на дев'ять партій скрипок.. сріблястих блискіток челести (Мистецтво, 5, 1965, 10).