в означеннях
Тлумачення, значення слова «челядник»:

ЧЕЛЯ́ДНИК, а, чол., іст.

1. Той, хто належав до челяді (у 1 знач.). [Чіп:] Ніколи не було, щоб від цехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 125).

2. Той, хто належав до челяді (у 2 знач.). Коли старий сотник, попрощавшись з молодою дружиною, вирушив у похід, щоб спіймати розбійника Гаркушу і на аркані приволокти його до двору, челядник доповідає, що прибув якийсь козак (Збірник про Кропивницького, 1955, 272).

3. діал. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер. Зганьбить майстер челядника не по правді (Іван Франко, V, 1951, 302).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 292.

Коментарі (0)