ЧЕЛЯДИ́НА, и, жін., діал.
1. Доросла дочка, дівчина. Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина (Думи та історичні пісні, 1941, 141).
2. Жінка (у 1 знач.). Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок.. Коло неї пораються ще інші челядини, її кумки (Марко Черемшина, Тв., 1960, 88).