в означеннях
Тлумачення, значення слова «чемериця»:

ЧЕМЕРИ́ЦЯ, і, жін. (Veratrum, L.). Багаторічна отруйна трав'яниста рослина, що росте на низинах, заплавах рік і т. ін.; використовується в медицині. У древній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла чемериця. Відомо, що вона — досить сильна отрута (Знання та праця, 10, 1965, 13); Як вже втих [адвокат], кажу йому причину своїх відвідин. Де-не-де! Крутить носом, як від чемериці (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Запахло отруйною чемерицею, іржавим болиголовом, кислим корінням (Михайло Стельмах, II, 1962, 68); Похилилась на дуба ялина, Мов кохана хлопцеві на груди. По обох їх чемериця в'ється (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 118).
Чемериці об'їстися — одуріти. — Ти, парубче, може, чемериці об'ївся зранку? — гримнув на нього шинкар. — Я за тебе маю вкладати посуду? (Михайло Стельмах, I, 1962, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 292.

Коментарі (0)