ЧЕПУРІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням чепурити, чепуритися. Дух охайності, чепуріння опанував її цілком — і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); «Хазяїн» щоночі ганяв Козакова по «язика» .. Не до шику було, не до чепуріння (Олесь Гончар, III, 1959, 106).