ЧЕПУРИ́ТИ, рю, риш, недок., перех. і без додатка.
1. Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось. Дівчата прибирали подвір'я.., чепурили призьбу, мили вікна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 82); Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263).
2. Надавати собі чи кому-небудь акуратного зовнішнього вигляду, чистити що-небудь, прикрашати когось. За селом людей чепурять, одягають і надають їм потрібного вигляду (Юрій Яновський, V, 1959, 132); Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 31); Федір вдоволено прослідкував, як гава винесла капелюха на верхівку клена, почепила поміж гіллям і заходилася чепурити об нього дзьоба (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 147).