в означеннях
Тлумачення, значення слова «череда»:

ЧЕРЕДА́ 1, и, жін. Гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом. Невсипуща господиня Гаїнка давно вже встала вдвох із матір'ю, відігнала корову до череди (Борис Грінченко, II, 1963, 346); Партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (Олесь Гончар, II, 1959, 85); Цілі табуни коней, череди худоби і овець — оце разом з людьми виводили турки і татари з нашої держави (Осип Маковей, Вибр., 1956, 583); Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] .. чималу череду свиней (Данило Мордовець, I, 1958, 108); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224);  * У порівняннях. А там за Россю, на роздолі, попід горами й по долинах розсипались, як та череда, невеличкі біленькі міщанські хатки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 52);
//  Група тварин, риб і т. ін. одного виду, які тримаються разом; зграя, косяк. По самій поверхні гладкого, кришталевого дзеркала звільна, поважно плила ціла череда невеличких кленів (Іван Франко, III, 1950, 11);
//  перен., розм. Велика, неорганізована група людей, які разом кудись ідуть, прямують і т. ін.; юрба. — Чи ви пак знаєте, де ваша Мелашка? Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 336);
//  перен., чого, розм. Маса, велика кількість чого-небудь, скупченого, розташованого в одному місці. Устало веселеє сонце, Розбіглась хмарок череда (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 272); Що за кладовища техніки, що за череди залізних важких громадин розбрелись від Дунаю до самого Балатона? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні «пантери», «тигри» обростають бур'янами вище гусениць... (Олесь Гончар, III, 1959, 272);
//  перен. Ряд чого-небудь подібного одне до одного. Сонливі, походні думи та мрії, невиразні і мінливі, як у небі хмари, потягнулися в голові довгою нудотною чередою (Степан Васильченко, II, 1959, 40); Вона [Параска] сама чула, як та правда кидалась під її серцем, як вона не раз радісну череду думок повертала у люту тугу (Панас Мирний, IV, 1955, 63);
//  у знач. присл. чередою. Один за одним, ряд за рядом. Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Гейко відчув, що хвилі, які біжать до берега чередою, вже не допомагають йому, а навіть перешкоджають (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 24); Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (Олександр Довженко, I, 1958, 419).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 303.

Коментарі (0)

ЧЕРЕДА́ 2, и, жін. (Bidens, L.). Вид однорічних трав'янистих рослин родини складноцвітих, що використовуються в медицині. Череду зберігають в ящиках, викладених папером (Лікарські рослини.., 1958, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 304.

Коментарі (0)