в означеннях
Тлумачення, значення слова «черепок»:

ЧЕРЕПОК 1, пка, чол.

1. Уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу. На камені кілька хлопців черепками грає (Степан Руданський, Тв., 1959, 182); Кілки змітали скло з етажерок дощем черепків, шибки під молотками осипалися з вікон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Макітра глухо зойкнула й розлетілась на черепки (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 40); Сашко звелів сьогодні й завтра зранку приховати хліба.., а також гострих черепків для рогатки (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 83);  * Образно. Розбилася, розвалилася її бундючна гордість, але хоч черепки, хоч крихти від неї лишились! (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 227).

2. Невеликий, перев. старий, надбитий, поганої якості горщик, чашка, миска і т. ін. Заєць знайшов під дубом старого черепка, що покинули пастухи, як варили куліш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); З одної хати шпарко вибігла дівчина з черепком в руці, либонь до сусідки жару набрати (Леся Українка, III, 1952, 555); [Оксана:] І нащо ви ці черепки купуєте? Такі гарні чайники продають… (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 73).

3. тільки одн., спец. Стінка глиняного, фарфорового й фаянсового посуду. Посудини, створені на гончарському крузі, відзначалися тонким черепком, багатством і вишуканістю форм (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 307.

Коментарі (0)

Рими України: словник рим

ЧЕРЕПОК 2, пка, чол., розм., зневажл. Те саме, що череп. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом. — Нічого страшного, — сказав один з них, — черепок цілий, — і навернув Тимкові на голову білу чалму (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 497); Брати переконалися, що в Левка таки й справді поменшало під черепком: він, неначе якась красуня, пильно придивлявся до стрічок.., промацував дівочий крам (Михайло Стельмах, I, 1962, 545).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 307.

Коментарі (0)