ЧЕ́РЕВО, а, сер.
1. Те саме, що живіт 1. Бідний з праці
аж рветься, а багатому черево дметься (Українські народні прислів'я та приказки,
1963, 115); влей Потік у черево чернече! (Тарас Шевченко, II,
1963, 400); Ми почали виконувати обхідний марш у бік
великого лісу. Де — на череві, де — рачки, наблизились
до передбачуваного ворожого місцеперебування (Юрій Яновський,
I, 1954, 62); Коні по черево грузли в снігу (Іван Микитенко, II,
1957, 282); Вужак повільно, мляво, мов сонний, спустився
з куща, показуючи своє срібне, в темних кільцях черево
(Олесь Донченко, Вибр., 1948, 212); Попід осокою вузенькою
чорною смужечкою скрадається лис. Він повз на череві,
нехтуючи заради вечері м'яким кожушком (Юрій Мушкетик,
День.., 1967, 73);
// розм. Великий живіт. — Наїв
черево на чужому горі, ще й співає (Михайло Стельмах, I, 1962, 51);
Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся
надміру, але вже з черевом перед собою, водить за
свекрухою запитливими очима (Ірина Вільде, На порозі, 1955,
241).
♦ З легким черевом див. легкий.
2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина
вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін.
Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців
республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям,
залізом (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 52); Залізна руда. Її добули
з затишних теплих зелених надр, щоб піддати
випробуванню пекельними температурами в розпечених
черевах домен, мартенів і бесемерів (Павло Загребельний, Спека, 1961,
110); Семен Архипович неуважно стежив за тим, що
діялося на сцені, і повертав обережно голову, шукаючи
в темному череві театрального залу привабливе обличчя
Ольги (Натан Рибак, Час, 1960, 155);
// Нижня частина
механізмів, предметів і т. ін., що нагадує, живіт (у 1 знач.).
Літак робив коло над селищем, і тепер селище було
якраз під черевом літака (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950,
161); В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом
танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш
злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Леонід Первомайський,
I, 1958, 336).