ЧЕРНЬ, і, жін.
1. Сплав з срібла, свинцю, сірки
і т. ін., який використовується для художнього
оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Для більшої
мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка
являє собою особливий сплав темно-сірого кольору.
Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді,
трьох частин олова і невеличкої дози сірки (Українське золотарство XVI-XVIII ст., 1970, 37);
// Художня обробка металу,
при якій гравійований на ньому малюнок
заповнюється таким сплавом. Чернь як один з технічних прийомів
ювелірного мистецтва Київської Русі була відома
староруським майстрам ще з X ст. (Народна творчість та етнографія, 1,
1969, 76); У великих містах древньої Русі існували
найрізноманітніші види ремесла: ковальсько-слюсарна і
зброярська справа, обробка міді, срібла і золота..,
чернь, позолота і інкрустація (Історія УРСР, I, 1953, 67);
// Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки,
нанесені таким способом на металеву поверхню виробу.
Він довго крутив його [кинджал] в руках, то
виносячи на світло, то прикладаючи до бока, то
закладаючи в срібні піхви, оздоблені бездоганною черню (Спиридон Добровольський,
Очаківський розмир, 1965, 416); Восени 1896 року Нестор
повернувся з канікул до Києва й подарував Лесі Українці
кинджал, оздоблений сріблом і черню (Вечірній Київ, 9.XII
1970, 2).
2. заст. Чорний колір чого-небудь; чорнота. Що в черницях добре жити, Легко ділечко робити. Тільки, ненько, досадненько. Що в черні ходити (Українські народні пісні, I, 1964, 466).
3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.
4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства.
Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду,
і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до
Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Олекса Стороженко,
I, 1957, 378); [Круста:] Які тепер нахабні плебеї
стали. Розпустилась чернь (Леся Українка, II, 1951, 403);
Міщани й чернь напередодні закрили колючими
рогатками всі виїзди з містечка (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954,
291);
// Рядові представники якого-небудь громадського
середовища, суспільної верстви. [Савич:] Народ
уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба
не варваризм, ..не дикунство насаджують серед
людських низів, між черні ремісницької, між хлопів,
між кріпаків (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 259);
Старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували,
військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117);
// Духовно обмежене
середовище, маса, верства і т. ін., позбавлена високих
помислів і бажань. В авторській розповіді, в ліричних
відступах [поеми «Слепая»] Шевченко давав широкі
узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що
ламала й калічила душу людини (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 106); Голубко Музо! Годі сумовати
[сумувати] Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом
вцяцьковує палати — Од світу правди сховища мізерні
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1959, 366).
5. Цінний птах родини качиних. В осінньо-зимовий період тут [у Дністровській заплаві] збираються ниркові качки, морська і чубата чернь, гоголі. А білоока чернь тут і гніздиться (По заповідних місцях України, 1960, 189).