ЧЕРНИЧКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до черниця1. У поїзд, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка із скринькою, критою чорним лаком, на якій була намальована «Голгофа» (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 206); [Марія:] Чого ви зовете мене черничкою? Хіба мені личить монастир? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 130).
ЧЕРНИЧКА 2, и, жін. Зменш.-пестл. до черниця2. Він нахилився, нарвав рути та оксамитових черничок, обіклав квітки олеандра червоно-чорними черничками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 88).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 311.