в означеннях
Тлумачення, значення слова «черствий»:

ЧЕРСТВИ́Й, а, е.

1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий. Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Панас Мирний, I, 1949, 149); Зверху лежала черства паляниця. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива (Нечуй-Левицький, III, 1956, 68);
//  Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою. Він пильно вдивлявся в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола: грубі, неотесані риси, — черстві, спрацьовані руки (Іван Франко, II, 1950, 153);
//  Який став твердим, тугим (про ґрунт). Намети були розташовані прямо під сонцем, на черствій, порепаній землі (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 28); По черствих обніжках у сухому бадиллі шарудів вогкий вітер (Петро Панч, I, 1956, 439).

2. перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших. Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна, — єсть уже велика користь для дітей (Леся Українка, V, 1956, 129); [Микола:] Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина, — ось хто ти такий (Іван Микитенко, I, 1957, 509); Крутояр дивився на начальника і думав: — Чи ти й справді такий черствий, як сухар, і вельми стриманий, чи це в тебе тільки така форма? (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 108);
//  Який виражає відсутність душевного тепла, чуйності в людини. Параска мало не засльозилася з черствої поведінки чоловіка (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 346); Гладун говорив з хижуватою черствою усмішкою, з недобрим блиском у банькуватих, сірим туманом налитих очах (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 65); Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзли до Яблунівки (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 61);
//  Який відзначається суворістю, надмірною жорстокістю. Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (Маніфест комуністичної партії, 1959, 38);
//  розм. Позбавлений радості; безрадісний. Тліє цигарка в Йоганнових губах, — то спалахує вогником, то знову померкає, як і життя його — черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 193).
Черства душа; Черстве серце в кого; З черствим серцем хто — хтось нечулий, байдужий. [Прохор:] Ти.. брат, а душа в тебе черства (Іван Микитенко, II, 1957, 78); — Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (Нечуй-Левицький, V, 1966, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 313.

Коментарі (0)