ЧЕРВЛЕ́НИЙ, а, е, поет. Темно-червоний. А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похолсає [походжає] (Тарас Шевченко, II, 1963, 91); У гарячому багрянці купалися верхівки старих дерев, щедрий чарівник не поскупився на червлене золото і пофарбував ним дерева (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 231).