ЧЕРВО́НИЙ, а, е.
1. Який має забарвлення одного
з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим;
кольору крові та його близьких відтінків. Снилась
[Миколі] ясна веселка на морі, а по тій веселці наче
сходила до його Нимидора ніби по східцях, в стрічках
та квітках, в червоних чоботях (Нечуй-Левицький, II, 1956,
237); Пишається над водою Червона калина (Тарас Шевченко,
II, 1963, 414); Він знав тепер, що червона барва
означає кохання й милосердя (Павло Загребельний, Диво, 1968, 178);
// Який став, зробився темно-рожевим від припливу
крові. У пані Наталі виступили на лицях червоні
плями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 165); Орися опустила очі,
в червоних вушках злякано затремтіли золоті
сережки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 375); В хаті повно військових,
очі в кожного червоні від безсонних ночей (Олесь Гончар, II,
1959, 426);
// З рожевими щоками. В неділю пополудні
приходили до баби всі невістки з внуками. Такі
чорнобриві, як гвоздики, такі червоні, як калина (Василь Стефаник, I,
1949, 114);
// у знач. ім. червоне, ного, сер. Такий колір;
що-небудь такого кольору Забава вихопила з вогню
запечене на червоне м'ясо, стала розкладати його на
дерев'яних мисках перед посадниками і варягами (Павло Загребельний,
Диво, 1968, 248).
Перехідний Червоний прапор див. перехідний;
Червона шапочка див. шапочка; Червоний галстук див.
галстук; Червоний світ див. світ 2: Червоний Хрест;
Товариство Червоного Хреста див. хрест.
▲ Червона лінія — умовна лінія, яка визначає
межі і напрям чого-небудь. Розташування будинків у
глибині ділянки, тобто з великим відступом від червоної
лінії у в новому будівництві зустрічається порівняно
рідко (Жилий будинок колгоспника, 1956, 11); [Голос
Штольца:] Учбові машини вивести з ангара на
червону лінію й приготуватись до польоту (Іван Микитенко, I, 1957,
498); Червоне зміщення, астр. — зміщення
спектральних ліній у бік довгих хвиль спектра, що зумовлюється
зменшенням частоти випромінювання. 1929 року
американський астроном Хаббл увів у науку новий
термін — червоне зміщення (Наука і життя, 6, 1967, 9); Чим далі
галактика, тим сильніше червоне зміщення її спектра
(Наука і життя, 6, 1967, 9).
♦ Проходити червоною ниткою див. нитка; Пускати
(пустити) червоного півня див. півень; Червоний мов
(як, наче і т. ін.) рак див. рак 1.
2. перен., політ. Який стосується революційної
діяльності; пов'язаний з радянським соціалістичним
ладом; протилежне білий. Звідки ж набрався він
[В. І. Ленін] сили? Звідки той порив червоний? Мозок
його запліднили Рук мозолястих мільйони (Максим Рильський, I,
1960, 325); Живи, живи, красуйся, Червона Україно!
(Павло Тичина, II, 1957, 10); — Командувати червоним фронтом
призначено Фрунзе, — шорстко проказав далі старий
(Юрій Яновський, II, 1958, 232);
// у знач. ім. червоні, них,
мн. Захисники радянського соціалістичного ладу;
воїни радянських революційних військ. Ворог знав, що
це була остання перепона для червоних, і оскаженіло
обстрілював міст (Петро Панч, О. Пархоменко, 1939, 97);
Передові частини червоних підходили вже до Керчі
(Олесь Гончар, II, 1959, 84).
Червона Армія див. армія; Червона валка див. валка;
Червона гвардія див. гвардія; Червона дошка, розм. —
те саме.. що Дошка пошани (див. дошка); Червона
субота див. субота; Червоне козацтво [України] —
з'єднання радянських військ, сформоване урядом
Радянської України в грудні 1917 р. Віталій Примаков стає
організатором червоного козацтва (Літературна Україна, 22.XII
1967, 2); — Десь тут має пройти кінний загін
червоного козацтва (Олесь Гончар, II, 1959, 238); Червоний
козак — воїн червоного козацтва України. В минулому
році хлопчак хотів був утекти до червоних козаків, так
не взяли його — не доріс до коня й шаблі (Михайло Стельмах, II,
1962, 168); Червоний куток — приміщення на
підприємстві, в гуртожитку тощо, відведене для
культурно-освітньої роботи. Просторий зал червоного кутка
з довгим столом під кумачевою скатертиною, з
книжковими шафами, шаховим і патефонним столиками
займав другу половину Будинку [тваринників] (Іван І. Волошин,
Місячне срібло, 1961, 269); Надійка, показуючи Маркові
колгоспне господарство, завела його в червоний куток.
Думка була показати найкраще своє досягнення (Микола Куліш, П'єси, 1960, 140); Червоний партизан див.
партизан; Червоний терор див. терор; Червоні слідопити див.
слідопит.
3. Уживається як складова частина деяких
ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв,
термінів. Понад 2500 центнерів насіння червоної
конюшини прислали хліборобам Прикарпаття насінницькі
господарства ЧССР (Радянська Україна, 26.I 1971, 2); Дуб
червоний — надзвичайно красиве декоративне дерево
(Знання та праця, 1, 1970, 8); Сидить [молодиця] за столом, а
перед нею повна миса червоних порічок (Марко Вовчок, VI, 1956,
249); У молочному скотарстві України найстарішою
породою є червона степова худоба (Наука і життя, 7, 1958,
33); При сильному нагріванні червоний фосфор, не
плавлячись, перетворюється у пару, при охолодженні якої
утворюється білий фосфор (Загальна хімія, 1955, 367).
▲ Червона мідь — чиста мідь темно-рожевого
кольору (без домішок інших металів). Запорізькі різьбярі
володіли також інкрустацією, використовуючи для
цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо
(Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 49); Червоне вино — вино,
виготовлене з певних сортів винограду темного
кольору. Серед столових вин в червоні й білі.. Червоні вина
одержують при зброджуванні соку разом із шкірочкою
ягід (Наука і життя, 2, 1969, 48); Проценко мовчав, ковтаючи
чай з червоним вином (Панас Мирний, III, 1954, 274); Червоне
дерево: а) порода цінних, перев. тропічних дерев з
червонуватою або коричневою деревиною; б) деревина цієї
породи дерев і деяких подібних (напр., червоної
вільхи), що використовується для виготовлення меблів
вищої якості. Чорнокнижний неуважно, за звичкою,
перехрестився на розкішний, з червоного дерева кіот
(Михайло Стельмах, I, 1962, 448); в) вироби з такого дерева.
— Приймальний зал... Червоне дерево... Бронза...
Рожевий мармур... Шедеври... (Олесь Гончар, III, 1959, 289);
Червоний залізняк — те саме, що гематит. Червоний
залізняк — червонувата руда, що містить від 55 до
60% заліза (Слюсарна справа, 1957, 3); Червоний перець:
а) південна рослина родини пасльонових з плодами
у вигляді стручків; б) плід цієї рослини, гостро
пекучий на смак, що вживається як прянощі. На балконі
низка червоного перцю (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 402);
Наче з дна моря вийшли назовні.. Раки, банани, зелені
вруна, Жирні полядвиці з рибного м'яса Й перець
червоний — стола окраса (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958,
90); Червоні кров'яні тільця див. тільце.
4. у знач. ім. червоний, ного, чол., заст. Червінець. Святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 57).