в означеннях
Тлумачення, значення слова «чіплятися»:

ЧІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., за кого — що, об кого — що, до кого — чого.

1. Зачіпати кого-, що-небудь за щось. Вона йшла лугом, зеленою високою травою, їй любо так іти по тому пелехатому килимі, трава чіпляється за ноги, перечіпає... (Панас Мирний, III, 1954, 350); Наша підвода спинилась побіч кількох інших, що чіплялися колесами одна за одну й затримували збентежені коні, які рвались урозтіч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 91); Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 69);
//  Натикаючись на що-небудь, чіпати його під час руху, зачіпатися за нього. Калітеску ледве йшов, чіпляючись ногами за коріння (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 175); Каламутні хмари чіпляються за скелясті верховини (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 25); Коса чіпляється за купини й кущі. Серед частих стовбурів немає розмаху (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 32);  * Образно. Далеко за луками — оком не вловиш — працювали дівчата. Звідтіля линула, над парком пролітала, чіплялась за тополі гостроверхі пісня (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 258);
//  Приставати, прилипати до кого-, чого-небудь (про щось чіпке, в'язке, липке). Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (Андрій Головко, II, 1957, 17);
//  перен. Затримуватися, зосереджуватися на чомусь (про очі, погляд, думки і т. ін.). Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 162);
//  перен., розм. Огортати, охоплювати когось (про відчуття). Оксен йшов селом, дразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27).

2. Братися, хапатися руками за що-небудь, утримуватися за щось певним чином. Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Настя зирк — та й охолола: чіпляючись за лозу, на берег видирався інспектор (Степан Васильченко, I, 1959, 223); Коли вони схопилися, під ними осунувся ґрунт, і тепер обидва руками чіплялися за берег, намагаючись встояти проти швидкої течії (Микола Трублаїні, I, 1955, 127); А тут іще й Остапко розіскімливсь, за спідницю чіпляється, — ляснула (Андрій Головко, II, 1957, 199);
//  на що. Хапатися за який-небудь рухомий транспорт. — Що це за пустощі! Це ж не трамвай, на який чіпляються хлопчаки! (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 59); Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками, лантухами, спотикаються на рейки, тиснуться, чіпляються на буфери (Іван Микитенко, I, 1957, 103);
//  Хапатися чим-небудь гострим, загнутим і т. ін. за щось, повисаючи на ньому. Чіпляється дятел за кору дерева і лазить, куди захоче (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 95); Вони [жучки] ворушили ніжками, чіплялись за пальці, вперто не хотіли пролазити у вузеньку шийку пляшки (Олесь Донченко, VI, 1957, 57); Королів цвіт та кручені паничі, в'ючись по лозі, сягали навислого гілля і чіплялись за нього своїми пагінцями (Олесь Гончар, IV, 1960, 40);
//  Ловитися на гачок. Ми ходили купатися й ловити рибу.., на гачок чіплялися черепахи й зрідка в'юни (Юрій Яновський, II, 1958, 225);
//  перен., розм. Намагатися заручитися чиєю-небудь підтримкою, спиратися у своїх діях на кого-, що-небудь. Європейська буржуазія судорожно чіпляється за вояччину і реакцію із страху перед робітничим рухом (Ленін, 23, 1972, 139).
На шию чіплятися кому — те саме, що На шию вішатися (див. вішатися). — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний, III, 1954, 230); Якби це залежало тільки від Тані, вона у відзнаку примирення весь день отут цілувалася б, чіплялася б Богданові на шию, забувши про конспекти, про екзамени, про все на світі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 4).

3. перен., розм. Намагатися будь-що затримати, зберегти кого-, що-небудь. [Кузь:] Дивно мені, мамо, аж чудно, — що ви.. й досі за старі свої звички чіпляєтесь (Павло Тичина, I, 1957, 257); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Яків Баш, Надія, 1960, 284); — Брехнею не врятуєш себе. Ніколи я не чіплявся за неправду, то чого маю чіплятись тепер? (Михайло Стельмах, I, 1962, 451).

4. перен., розм. Прискіпуватися до кого-небудь. Мати чіплялась до його, питала в його, що в його болить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 190); Вже більше місяця, як йому вдалося вирватися з львівської тюрми. Як не чіплялась до нього поліція, та нічого з того у них не вийшло (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 117);
//  Упадати біля кого-небудь, намагаючись привернути до себе його увагу; залицятися. Отаманська дочка частіше та частіше навідувалась на берег та все трохи ніби чіплялась до Миколи. Це залицяння усім кинулось в очі, навіть батькові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 231); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (Андрій Головко, II, 1957, 399);
//  Нападати на кого-небудь, передаватися комусь, заражати (про хвороби, захворювання). [Вересай:] Ліки — то панські вигадки. До мене хвороби не чіпляються (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 252);
//  З'єднуватися, сполучатися одне з одним. Дні летіли. Як зубець пущеної шестерні, чіпляючись один за одного, оберталися шаленим темпом (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 452);
//  перен. Пов'язуватися з чимось попереднім, приєднуватися одне до одного. Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Панас Мирний, I, 1949, 356); [Роман:] Та вже як чоловік спантеличиться, то помилка за помилку так і чіпляються!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 53); Розмова зав'язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 162); В голові, мов жар, пашать мізки, одна за одну чіпляються мстиві думки, але Терентій не впивається, а стримує їх (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115).
Смолою чіплятися див. смола; Чіплятися до слів (до слова) — прискіпуватися до висловленого ким-небудь. [Хлопець:] Ти якось дивно настроєна сьогодні. Чіпляєшся до слів... [Дівчина:] До якого ж я слова вчепилась? Скоріше до факта [факту], ніж до слова (Леся Українка, II, 1951, 100); Чіплятися, як (мов) реп'ях — те саме, що Чіплятися, як [шевська] смола (див. смола). [Мусій:] Ну й чоловік!.. До кожного чіпляється, як той реп'ях. Розлютувався за пісню, а на нас напався (Борис Грінченко, II, 1963, 560); — Не кажи так, Федю... Який він мені жених? Чіпляється, мов реп'ях. Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 276); Чіплятися, як (мов, немов і т. ін.) [шевська] смола див. смола.

5. Пас. до чіпляти 1, 2. В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Юрій Смолич, II, 1958, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 342.

Коментарі (0)