в означеннях
Тлумачення, значення слова «чмихати»:

ЧМИ́ХАТИ, чмихаю, чмихаєш і розм. чмишу, чмишеш, недок.

1. Переривчасто, глухо випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін. Перед вокзалом, посеред порожніх, вкритих інеєм колій, біло-бузковими клубками пари чмихав, готовий от-от зрушити з місця, паровоз (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 177); Мряка. У березі важко чмихав паровий млин (Андрій Головко, II, 1957, 78); Авто у сусіда було благеньке, старомодне, більше чмихало, аніж їхало — тільки надвечір повернувся я до нашої хати (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 59);
//  З шумом випускати повітря з ніздрів. Хома Лихо чмихав червоним носом (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 229); Змовкло в хаті, ніби хтось придушив усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає, мов глитає камінці (Степан Васильченко, II, 1959, 214); Скот тяжко диха, чмиха — проти вітру пасе череду пастух (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 147); Коцюба незадоволено чмихав носом (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 140).

2. розм. Сміятися, усміхатися, видаючи глухі звуки носом, губами. Тут Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся, — жандарі собі очима грають, а пан становий, здержуючись від реготу, тільки чмиха (Панас Мирний, IV, 1955, 379); — Щось ти мудруєш хлопче, по очах бачу... А ті он твої напарники теж підсміюються, — показав дід на Толиних друзів, що боялись наблизитись і чмихали в кулак (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 345.

Коментарі (0)