ЧМИХНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до чмихати. Паровоз чмихнув і зупинився (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 117); Трактори чмихнули востаннє, засопли й зупинились (Олесь Донченко, I, 1956, 92); З тим песиком бігають діти в степ мишей ловити.. Песик нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав на передні лапи (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 36); Перегуда незадоволено чмихнув, перехилив свою чарку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 90); Тимко чмихнув у рукав, але не від розповіді Гаврила, а з того смішного виразу обличчя Юлі, яка слухала це оповідання з надзвичайною цікавістю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216).
2. розм. Швидко проскочити куди-небудь, непомітна піти, зникнути. Це вже таки було страшно слухати.. Дехто вже поглядав і на двері, щоб чмихнути в потрібну хвилину (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 19).