ЧО́БОТИ, біт, мн. (одн. чобіт, бота, чол.). Рід взуття
з досить високими халявами. — Оце мене дурні парубки
скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних
чоботях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14); Женя Коман,
виброджуючи в чоловічих гумових чоботях.., тримала в руках
кінець троса (Іван Ле, Право.., 1957, 296); Чобіт першого
бійця задзвенів об камінь, і весь батальйон полегшено
зітхнув. — Шосе! (Олесь Гончар, III, 1959, 134); * У порівняннях.
З густими, навіть дуже густими бровами, що
нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як
той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми —
він наводив своєю силою й хижістю страх на самих
навіть одважних (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438).
Високі чоботи див. високий; Витяжні чоботи див.
витяжний; Мисливські чоботи; Болотні чоботи — чоботи
з халявами, які сягають вище колін. Патронташ,
ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи,
разом з погонами і форменими ґудзиками, все надавало
йому вигляду картинного й дуже бравого (Олександр Довженко, I,
1958, 422); Пасові чоботи див. пасовий; Чоботи з
закотом див. закот; Чоботи-сап'янці — чоботи, пошиті
з сап'яну. Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан
з вильотами, ..обувсь у чоботи-сагіянці (Олекса Стороженко, I, 1957,
146); Чоботи-скороходи див. скороход.
♦ Бити чоботи див. бити; Два чоботи на одну ногу
див. нога; Два чоботи — пара див. пара 1; Дурний, як
чобіт — про дуже темну, забиту, неосвічену людину.
— Ото я дурний, як чобіт, — воркотів сам до себе Іван,
сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (Іван Франко, III,
1950, 155); — Дурний ти, Вікторе, як драний чобіт, —
відповів на те Твердохліб і, сплюнувши, пішов геть
(Іван Цюпа, Краяни, 1971, 133); Кресати чобітьми див. кресати;
Лизати чоботи див. лизати; Лізти (влазити і т. ін.)
з чобітьми в душу чию — грубо втручатися в чиєсь
особисте життя, в коло чужих інтимних переживань,
почуттів. Коли, почувши про скандал, нараз почали до
парафії навідуватися гості, і число співчуваючих,
рідних духом виросло до незрозумілих розмірів, і все то
приїздило у лізло з чобітьми у душу, задавало нескромні
питання, — о. Василь попросту тікав (Гнат Хоткевич, II, 1966,
178); Облизувати чоботи див. облизувати; Підгортати
(підгорнути) під чобіт див. підгортати; Під чоботом чиїм
бути (жити, стогнати і т. ін.) — бути в цілковитій
залежності від кого-небудь, перебувати під чиєюсь
владою, чиїм-небудь гнітом. — У нас спільний ворог —
самодержавство. Отже, й спільна мета: здобути волю
всім народам, що стогнуть під його чоботом, —
сказав Крулікевич (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 128);
Стоптати багато (не одну пару, сім пар і т. ін.) чобіт див.
стоптувати; Топтати чоботи див. топтати; Чоботи
каші просять; Чоботи роти пороззявляли, жарт. —
чоботи продірявилися, зносилися.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 346.