в означеннях
Тлумачення, значення слова «чоловічий»:

ЧОЛОВІ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до чоловік. Жіночі голоси тонко-тонко виводили; чоловічі, мов жуки, гули (Панас Мирний, III, 1954, 92); Недалеко від високого рундука, біля саней, заворушилася чоловіча постать і одразу сполохала всі чари місячної ночі (Михайло Стельмах, I, 1962, 130);
//  Який складається з чоловіків. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об'єдналися в єдиний ансамбль (Юрій Яновський, II, 1954, 90); Добра половина чоловічого населення села була десь по той бік ворожого фронту. В селі здебільшого залишилися жінки, старі та зелена молодь (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 125);
//  Який виконується чоловіком, чоловіками. — Пішов би й я, та настає чоловіча робота на полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 331); Без нарікань вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу (Михайло Стельмах, II, 1962, 209);
//  Признач. для чоловіка, чоловіків. Віра таємниче зашепотіла: — Оця бабуся полька розповідала мені, що в травні п'ятеро втекло з чоловічих бараків [в Освєнцімі] (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 182);
//  Належний чоловікові, чоловікам. Світло гасло в осінніх, темних кольорах чоловічих шапок та серм'яг і поринало в старечих брунатних каптанах (Леся Українка, III, 1952, 670).
 Чоловіча стать: а) сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють чоловіка від жінки, самця від самиці; б) чоловіки, мужчини. На цей час у селі з чоловічої статі, крім похилих дідів, не залишилося нікого: одні відступили з Червоною Армією, інших, хто не встиг, половили й погнали в Німеччину (Яків Баш, На землі.., 1957, 44).

2. Такий, як у чоловіків, власт. чоловікам. Він стояв перед нею і говорив, а вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40); Вона теж поставила відро і теж подала свою широку, чоловічу руку, і очі її розчулено заблищали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 155); Шервуд безсило опускається на землю, марно намагаючись стримати скупі чоловічі сльози (Олександр Левада, Драми.., 1967, 502).

3. Який стосується чоловічої статі, характеризує її. Квітка пшениці, подібно до багатьох інших рослин, містить як чоловічі елементи, що називаються тичинками, так і жіночий орган, що називається приймочкою (Хлібороб України, 6, 1971, 25); Чоловічі клітини; Чоловічі рослини; Чоловічі квітки.

4. заст. Людський. Столітні дуби, зачувши уперше стук сокири, похилилися: не одному з їх довге життя вкоротила рука чоловіча, наче побиті велетні, лежали вони по горі, по низу (Панас Мирний, IV, 1955, 159).
Чоловіча рима, літ. — рима з наголосом на останньому складі вірша. Строфічна рима кобзаря [П. Носача] переважно жіноча (думками — козаками), рідше чоловіча (бідняків — ворогів) (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 57); Чоловічий рід: а) (збірн., ірон.) чоловіки (див. чоловік 1, 2). До чоловічого роду у неї і язик не повернеться... (Панас Мирний, IV, 1955, 54); б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, що мають свій тип відмінювання. Рід іменників може бути дуже підступною пасткою для перекладача. Це стосується особливо перекладів з близьких мов, зокрема з слов'янських на слов'янські ж. «Боль» в російській мові — жіночого роду, «біль» в українській — чоловічого (Максим Рильський, IX, 1962, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 350.

Коментарі (0)