в означеннях
Тлумачення, значення слова «чорнобривець»:

ЧОРНОБРИВЕЦЬ 1, вця, чол. Той, хто має чорні брови. Чорнобривець іде, На добридень дає. — Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє (Українські народні пісні, 1, 1964, 152); Наїхали старости Й молодик за ними: Вони собі пішли в хату 3 батьком розмовляти; А я в його, молодого, В того чорнобривця, Беру коня, та й нічого — Веду до криниці (Тарас Шевченко, II, 1963, 382);
//  нар.-поет. Уживається як прикладка до слова хлопець. Ганя сиділа коло молодого..З її лиця ще не сплили ті рум'янці, що виступили при однім слові хлопця-чорнобривця: — Чи будеш ти, мила, навіки моєю? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 356.

Коментарі (0)

ЧОРНОБРИВЕЦЬ 2, вця, чол. Однорічна трав'яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого кольору. Невеличкі хатки кругом дворища у наче гриби.., коло їх високі рожі, жовтогарячі чорнобривці, пахуча м'ята, м'ятий любисток, зелений барвінок (Панас Мирний, IV, 1955, 205); На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 313);  * У порівняннях. З-за густих верб по воді вилинув човник, а на човнику сидів Улас, чорнявий та гарний, як чорнобривець (Нечуй-Левицький, III, 1956, 330).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 356.

Коментарі (0)

ЧОРНОБРИВЕЦЬ 3, вця, чол. (перев. мн. чорнобривці, ів), діал. Чобіт, що має кольорову халяву і чорний передок. Часто у жіночих чобітках чорна шкіра комбінується з жовтою; з цього виду взуття, наявного у музеї, дуже цікаві буковинські чорнобривці (Народна творчість та етнографія, 1, 1970, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 357.

Коментарі (0)