в означеннях
Тлумачення, значення слова «чорнота»:

ЧОРНОТА́, и, жін.

1. Якість за знач. чорний 1; чорний, темний колір чого-небудь. Лагідний спокій його несподівано був порушений табунцем напівголих, до чорноти засмажених сонцем хлопчаків (Олесь Гончар, I, 1954, 494);
//  Темрява, темний морок. Крижано-холодний місяць висів, як приклеєний, на сизуватій чорноті неба (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 245); Зліворуч було якесь глибоке, бездонне провалля, і ліс падав у нього, витикаючи лиш вершини смерек, мов голови утоплеників. А спіднизу віяло чорнотою, холодом і жахом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 217).

2. заст., фам. Чорний народ; чернь (див. чернь 4). Козаки вже перескочили через греблю і врізались в польські полки, били, кололи, різали й топтали. «Тоді пани орали землю списами і устеляли болота прапорами, не чванились, що розженуть чорноту та голоту нагайками», — каже тодішній літописець Самовидець, що сам бачив на свої очі панську погибель (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 246).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 361.

Коментарі (0)