Словник української мови

ЧОРТОВИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що чортовиння. Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю, а люди казали — то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом (Панас Мирний, III, 1954, 293); Увійшовши в кімнату, я замолов язиком якусь чортовину і почав качатись по канапці (Збірник про Кропивницького, 1955, 18).
♦ От чортовина! — уживається для вираження досади. Оце зима! Вікна аж снігом узялись... а одвірки, а двері!.. А куток мокрий який!.. А бік все поболює... Рве кашлять. Та хоч би не чадно... От чортовина! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 187).