ЧОТИРИТА́КТНИЙ, а, е.
1. муз. Який складається з чотирьох тактів, триває чотири такти. Короткий чотиритактний оркестровий вступ [арії Одарки з опери «Купала» Вахнянина] вводить у характер дії (Українська класична опера, 1957, 261).
2. техн. Такий, у якого робочий цикл здійснюється за чотири ходи поршня (про двигун внутрішнього згоряння). Двигуни, в яких робочий цикл відбувається за чотири ходи поршня — два оберти колінчастого вала, називаються чотиритактними (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 21).