ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. чудакові; дивний. Старое цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 239); Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 86).