в означеннях
Тлумачення, значення слова «чудесний»:

ЧУДЕ́СНИЙ, а, е.

1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про «чудесні» події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (Наука і життя, 7, 1958, 41); Він розповів Міхонському зміст поеми [«Одіссеї»], дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини (Іван Франко, III, 1950, 34).

2. Прекрасний, чарівний, принадний. У нас тепер чудесна погода, сніг, тихо, легкі, здорові морози і ночі, справжні різдвяні ночі, місячні, ясні, з скрипучим снігом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 380); [Батура:] Тут така чудесна природа. Не село, а суцільний сад (Олександр Корнійчук, II, 1955, 199); Август і Галина стояли поруч у відсвіті мерехтливих вогнів, милуючись незвичайною картиною чудесного вечора (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 289); Чудесна пісня, чудесне виконання... (Максим Рильський, IX, 1962, 211); — Яка у вас чудесна квартира, — сказала Марта, щоб якось приховати свою ніяковість (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 67); Співає [батько] весело і сміливо, могутнім чудесним голосом (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 10); Який це чудесний і симпатичний хлопець! Веселий, жартівливий і на всі штуки майстер (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 28);
//  у знач. ім. чудесне, ного, сер. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність. Із можливого в чудесне Перекинуто мости... Линьте ж, дні, котіться, весни, До мети! (Максим Рильський, I, 1960, 290).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 373.

Коментарі (0)