в означеннях
Тлумачення, значення слова «чудо»:

ЧУ́ДО, а, мн. чудеса, сер.

1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 224); [Маруся:] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила... Це відьомське чудо! (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); — Боже, найсвятіша діво! Я хочу все забути!.. Діво пречиста, зроби се чудо! (Леся Українка, III, 1952, 658); Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір'я поглядають, чи нема там господаря (Михайло Стельмах, I, 1962, 570).
Чудеса в решеті див. решето; Чудо природи див. природа.

2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Тільки Комуністична партія могла так сміливо дивитися в майбутнє, безмежно вірячи в сили і здатність мас творити чудеса (Ленін, Коротка біографія, 1955, 236); [Марія:] Виходить, я не помилилась, що запросила Нечипоренка? [Іван:] Його бригада просто чудеса робить! (Олександр Левада, Драми.., 1967, 305); Найбільше чудо в світі — книга. Вона об'єднує віки (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 41); Нам обіцяють показати чудеса джунглів (Петро Козланюк, Подорожі, 1959, 61);
//  Вигук, що виражає здивування, захоплення чим-небудь. В городі скрізь вінки, вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралями (бо це город коралів). Словом — чудеса (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326);
//  Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти із скрутного становища. І чим ясніше ставало, що нема ради, що не можна навіть втекти, бо нема коней, люди почали вірити в чудо. Станеться щось таке, що одверне біду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); [Прісцілла:] Якби тепер нас визволило чудо з темниці сеї, я була б твоя, зовсім твоя... (Леся Українка, II, 1951, 455);
//  у знач. присудк. сл. Дивно. Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує,.. а жаль до себе збуджує апетит. Такий молодий апетит і здоровий, що просто чудо! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394);
//  у знач. присл. чудом (також із сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Я витяг із сумки чудом уцілілу там коробочку пудри і мовчки подарував її сержанту Перовій (Юрій Яновський, II, 1954, 7); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (Олександр Довженко, I, 1958, 286); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 137); — Оце але! — дивувавсь Іван, — наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 378).

3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. Під кригою самодержавства виросло із надр російського народу таке чудо, як Михайло Ломоносов (Максим Рильський, IX, 1962, 146); Ольга дуже рідко бувала в оцій околиці, і саме тому цей закуток, оточений з усіх боків садами й хатами, з дзвоном-чудом посередині видавався їй особливо мальовничим (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 517); Так і нам з тобою буде, на щоках одквітне мак, і на зміну літа-чуда прийде старості зима (Володимир Сосюра, II, 1958, 154); Чудо-промінь [лазер] стає могутнім інструментом техніки, інструментом дальшого розвитку науки (Радянська Україна, 1.I 1971, 3); Наша непереможна Червона Армія вся складається зчудо-богатирів, і горе ворогові, який задумав би напасти на нас (Павло Тичина, III, 1957, 95);
//  Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. — Ануте, покуримо. Славна у вас люлечка — чудо яка! (Панас Мирний, I, 1954, 335); День був чудо, що за хороший: сонечко гріло, легенький вітрець подихав, на небі ні хмариночки! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 132); [Таня:] Вона вже на курси вступила — при консерваторії. Ви знаєте — вона співає. Та ще як співає, — чудо (Іван Кочерга, II, 1956, 27).
Чудо з чудес — те, що особливо виділяється на фоні чого-небудь величного, гідного подиву. — Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 135).

4. мн. чуда. Казкова істота; диво. Мерзенне чудо се [баба] стояло І било під двором в клепало (Іван Котляревський, I, 1952, 147).
Чудо-юдо, нар.-поет. — казкове чудовисько. [Парвус:] Так варті ж ви, щоб вас пожерли змії і люті чуда-юда океану! (Леся Українка, II, 1951, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 374.

Коментарі (0)