ЧУДОДІ́ЙНО, заст., розм. Присл. до чудодійний. Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотися (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 27); Та ось дівчина зняла окуляри. На Віталія глянули великі чорні очі. Вони ураз чудодійно змінили обличчя бібліотекарки: зробили його з непримітного — виразним, з негарного — гарним (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 4).