в означеннях
Тлумачення, значення слова «чудодійний»:

ЧУДОДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. заст. Який робить, творить чудеса (у 1, 2 знач.). Хе-хе! .. А про діда Хо й забули? Не пам'ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (Михайло Стельмах, II, 1962, 79).

2. розм. Який відбувається, діє невідомо, незрозуміло як, дивним чином, з небаченою швидкістю і т. ін.;
//  Незвичайний, подібний до чуда дією, силою впливу і т. ін. Він забув свою втому, свої безсонні ночі й працював, як після чудодійного сну й ванни (Олександр Довженко, I, 1958, 321); Тямлю: на «Гучок» ми ходили чудодійну воду пити (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 382); Чудодійний промінь [лазера] застосовують для випалювання катаракти (Наука і життя, 12, 1965, 39); Властива музиці справді чудодійна сила ідейно-емоційного впливу визначає її важливу роль в житті народу, у вихованні високих естетичних смаків (Комуніст України, 7, 1961, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 376.

Коментарі (0)