в означеннях
Тлумачення, значення слова «чудовий»:

ЧУДО́ВИЙ, а, е.

1. Прекрасний, чудесний (у 2 знач.). Стояла чудова тиха та тепла весняна погода (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 368); Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима, де так ясно блищать і зливаються в один промінь талан і божевілля (Леся Українка, III, 1952, 577); Світло в лісі чудове, якесь зелене, мов все осяяно зеленим бенгальським вогнем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Круглі металеві рами ілюмінаторів склили товстим дзеркальним склом, і чудовий запах свіжої смолистої деревини зливався з йодисто-солоним бадьорим подихом близького моря (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 260); У пісні «Про Бондарівну» виступає чудовий образ гордої, сповненої почуття людської гідності дівчини, що дає таку зневажливу одповідь «вельможному» панові Каньовському (як гадають, магнатові Миколі Потоцькому..), який залицявся до неї (Максим Рильський, IX, 1962, 222);
//  Химерний, дивний. Задзеленькав дзвоник [у вокзалі]. Люде заворушились, завештались. Ломицький кинувсь, неначе прокинувся од якогось чудового сну (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 75); Як пісня, дивний був натурою Богдан: То тихий, лагідний, то спалахне мов порох; То вигадає враз якийсь чудовий план — Мерщій до Мексіки! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 216).

2. З високими моральними якостями (про людину). Володимир Семенович був чудовий чоловік (Іван Франко, IV, 1950, 373); Простий, чудовий, мудрістю багатий, неграмотний, убогий селянин, могутній словом, піснею крилатий, злетів орлом до гордих верховин (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 123); За роки Радянської влади на Україні виховано чудову плеяду вчених, яким властиві новаторство в науці, сміливе, творче дерзання (Наука і життя, 12, 1957, 9);
//  Доброї вдачі, тихий, слухняний. Стасик чудова дитина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 375.

Коментарі (0)