ЧУДО́ВИСЬКО, а, сер.
1. Жахлива фантастична
істота, потворне страховище. Фантастичні звірі зображені
у найвигадливіших сплетіннях. В одному місці сплелись
два дракони, що гризуться; обабіч них розташовані
орли, звернені головами в бік чудовиськ (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 529); Хвилинами зачарованому хлопцеві
ввижалося, що там унизу глухо й важко вовтузяться
невидані, велетенські чудовиська (Олесь Донченко, I, 1956, 156);
Звичайно, коли хочуть зобразити корозію, малюють
величезне чудовисько, яке поїдає тисячі й тисячі тонн
металу (Наука і життя, 9, 1965, 49);
// Людина або тварина,
яка має дивний, потворний зовнішній вигляд;
//
Тварина велетенських розмірів або величезна на зріст
людина. Найбільша з відомих медуз — ціанка. Вона
досягає 4 м в діаметрі і має щупальці довжиною до 30 м.
Це оранжево-голубе чудовисько небезпечне для плавців
у північній частині Атлантичного океану (Знання та праця,
1, 1969, 28);
// Предмет гігантських розмірів; величезна
маса чого-небудь. Кілька років тому в зарубіжній пресі
з'явилося повідомлення про використання дресированих
голубів для.. керування бойовими ракетами.. Хіба не
дивно: сталевим чудовиськом, в утробі якого захована
сила кількох десятків тисяч коней, керує такий
примітивний пристрій? (Наука і життя, 7, 1963, 10); * У порівняннях.
Темна маса кінського табуна ворушилася, мов якесь
волохате чудовисько (Олесь Донченко, I, 1956, 114).
2. перен. Про людину з негативними моральними якостями, надзвичайно жорстоку, люту і т. ін.