ЧУДИ́ТИ, джу, диш, недок., розм. Робити вчинки,
які викликають подив, поводитися дивно;
//
Говорити що-небудь несерйозно, заради жарту, жартувати
(у 1, 2 знач.). Ніхто краще п'яного не зіграє, як Тихін, —
чудить добре вміє (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 28).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 374.