ЧУ́ЙНИ́Й, чуйна, чуйне.
1. Який швидко й легко
сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху,
нюху і т. ін.). — Якби хто біг, то було би чути, у мене
вухо чуйне (Іван Франко, VIII, 1952, 373); Чуйне солдатське
вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну
рушничну стрілянину (Андрій Головко, II, 1957, 574);
Хропуть чуйні коні, хапаючи ніздрями важкий сморід
тліючого ганчір'я, горілої сажі, газу недавно вибухлих
мін (Олесь Гончар, III, 1959, 378);
// діал. Який прийшов до
пам'яті, опритомнів. Сестра Меланія зовсім чуйна була:
хоч очі од спання помаліли, та дивилися .. жваво
(Марко Вовчок, I, 1955, 255); * Образно. Вслухаюся в чуйну,
дрімливу тишу у боюсь її сполохать, ледве дишу (Михайло Драй-Хмара,
Вибр., 1969, 66).
Чуйний сон — неглибокий, сторожкий сон. Ватя
спала тривожним, чуйним сном, неначе дрімала
дрімотою (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 143).
2. Те саме, що чулий 3. Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів (Юрій Яновський, II, 1958, 22); — Треба стояти лицем до мас, бути чуйним, культурним, діловим, — говорив він, проводжаючи обох аж до дверей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 199); Ленін був надзвичайно чуйний і уважний до товаришів, до простих людей (Комуніст України, 4, 1960, 62); Чуйне ставлення до колишніх фронтовиків, інвалідів війни, піклування про сім'ї тих, хто не повернувся з полів битв, було і буде найпершим обов'язком (Комуніст України, 6, 1975, 25).
3. Те саме, що чутливий 3. Публіцистика Я. Галана
є чудовим прикладом єдності письменника з народом,
чуйного реагування на всі важливі події в житті народу,
який бореться за комунізм (Історія української літератури, II, 1956, 296);
Отаку наче спадщина поколінь, дісталися Миколі чуйні
руки до різьби і дороге дерево для різьби (Михайло Стельмах, Над
Черемошем.., 1952, 20); Література — жива річ, і вона
надзвичайно чуйна, можливо, чуйніша за всі інші
мистецтва (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 140);
// до чого, на що.
Вразливий. Це так заболіло її, чуйну на всяку образу,
що вона.. в гірких думках пролежала до вечора (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 269).