в означеннях
Тлумачення, значення слова «чухати»:

ЧУХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 159); Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 68); Митько.. стояв, чухаючи одну ногу другою (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 156);
//  Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. Панас Кандзюба довго, уперто чухав за вухом. — То се і нас постріляють? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); Я мовчу. Чоловік чухає собі за вухом і збирається ще щось спитати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 36);
//  Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 171); Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Панас Мирний, II, 1954, 183);  * Образно. Чути було, як маленький човен чухав свій дощатий бік об гранітний мол (Петро Панч, I, 1956, 72).
Чухати голову (чуприну, чуб і т. ін.) — те саме, що Чухати потилицю (див. потилиця). Підростаємо ми. Оддали нас у школу, ..щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 72); Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); Чухати потилицю див. потилиця.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 391.

Коментарі (0)