в означеннях
Тлумачення, значення слова «чуприна»:

ЧУПРИ́НА, и, жін. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Євген Гребінка, I, 1957, 59); А чуприна була у нього здоровенна, густа, як щітка у і зачесана з фантазією вгору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите (Осип Маковей, Вибр., 1954, 180); Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (Нечуй-Левицький, III, 1956, 286); У кімнату ввійшов похмурий невисокий хлопець, років сімнадцяти, швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 273); Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (Олесь Гончар, III, 1959, 24); Одсвіт полум'я лягає на міцну, м'язами помережану постать парубка, натікає в русяву чуприну, і вона золотистою метлицею нависає над високим чолом (Михайло Стельмах, I, 1962, 101);
//  Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. А попереду отаман Веде, куди знає.., Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали (Тарас Шевченко, I, 1963, 66); Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (Олекса Стороженко, I, 1957, 265); Широко відкритими очима Ярина дивилася на високого, мужнього діда з сивою чуприною, закладеною за вухо (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 6);  * Образно. Син матрос там [на хвилях] і батько керманич пливе, А у сурму гра вітер над ними, реве, Розвіва свою довгую, буйну чуприну... (Леся Українка, IV, 1954, 263); Він проспав світанок. Встав, коли сонце вже котилося по сивих чупринах очеретів, велике, червоне (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 79).
[Аж] чуприна мокра в кого від чого — енергійно, з великим запалом працює хтось над чим-небудь. Аж помолодшала вона, як перебралася у свою хату, на нове хазяйство... Чіпка собі прийнявся за його, аж чуприна мокра (Панас Мирний, II, 1954, 217); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра (Андрій Головко, I, 1957, 448); Водити за чуприну кого — верховодити над ким-небудь (перев. чоловіком); бити. На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис, 1864, № 9095); Голити чуприну див. голити; Гріти чуприну див. гріти; Нагріти чуприну див. нагрівати; Нам'яти чуприну див. наминати; Наскубти чуприну див. наскубувати; Обірвати чуприну див. обривати 1; Поголити чуприну див. поголити; Скубти чуприну кому; Скубти за чуприну кого — глумитися, знущатися над ким-небудь, тягнучи за чуба. Гризуться і проміж себе: У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші. Чуприну всякому скубе... (Іван Котляревський, I, 1952, 163); Семен ніяк не міг скласти докупи літер, а дванадцятилітнього вчителя брала нетерплячка — і він скуб учня за чуприну, крутив вухо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 384.

Коментарі (0)