в означеннях
Тлумачення, значення слова «чутко»:

ЧУ́ТКО, присл.

1. Присл. до чуткий 1. Невиразно мигнув перед її очима росяний степ, тихі поля, темний ліс, коли вона перебігала їх та чутко ловила кожен звук... (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 167); [Марта:] Ти як приходиш, пізно, то тільки пошкрябай у напільне вікно: я чутко сплю, то зараз і почую (Степан Васильченко, III, 1960, 82); Росою зорі степ скропили. Дрімотним морем мла лежить. Табун стоїть коло могили, Докупи збившись, й чутко спить (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 386).

2. рідко. Те саме, що дошкульно. Він входив у клас, і гуляв поміж нами, як необмежений пан наших тіл і душ. Та вдесятеро чуткіше гуляла його тростинка (Іван Франко, IV, 1950, 223); Максим у своїй невинній щирості й не розумів, як чутко вколов він у серце боярина тими словами (Іван Франко, VI, 1951, 29).

3. присудк. сл., розм. Те саме, що чутно 2. По тім боці жита половіють; чутко — млин меле (Марко Вовчок, I, 1955, 282); Тиша така, що чутко, як кров тече в жилах... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 388.

Коментарі (0)